ЗАТОРОХТІ́ТИ, ЧУ́, ТИ́Ш,
Заторохті́ти, чу́, ти́ш, гл.
1) = Заторохкотіти. Заторохтів возом по бурку.
2) Быстро и громко заговорить. «Січовик! січовик!» заторохтіли молодиці. Стор. МПр. 52. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її. Мир. Пов. І. 139.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 109.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАТОРО́ЧИТИ, ЧУ, ЧИШ, →← ЗАТОРОХКОТІ́ТИ, КОЧУ́, ТИ́Ш,